Субота, 18.11.2017
РУСЬ-КОЗАЦТВО-УКРАЇНА
Меню сайта
Наше опитування
Оценіть будьласка корисність інформації на нашому сайті..
Всього відповідей: 30
Головна » 2009 » Червень » 6 » Вітаємо всіх людей з Днем сім`ї!
Вітаємо всіх людей з Днем сім`ї!
21:00

Вітаємо всіх людей з Днем сім`ї! День сім'ї 15 ТРАВНЯ УКРАЇНА ВІДСЯТКУВАЛА
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СІМ'Ї!!!

Вітаємо всіх , у кого нащастя є сім`я, і у кого нема,можливо поки..., але сім`я має бути у всіх людей, до того треба прагнути.., нарешті всі ми люди - раби Божі - одна велика сім`я роду людського,тож пам`ятаймо те - любімо,цінуймо і бережімо одне одного завжди..! Спаси та Сохрани нас Боже.

Кілька років тому в Україні з'явилося два нових свята – Міжнародний День сім'ї та День матері. Мамине свято відзначається у другу неділю травня, а День сім'ї – 15 травня. Зазвичай це гарні погожі дні. Розквітає природа: від пахощів та пташиного співу бринить свіже, прозоре, наповнене коханням, ніжністю і красою повітря. Хлопці та дівчата починають шукати собі пару, молоді мами допомагають діточкам пізнавати красу природи, люди похилого віку виходять погрітися під теплим сонячним промінням.




Що слід розуміти під широковживаними поняттями “родина”, “сім'я”? Історія суспільства, за словами вчених, уже нараховує не менше чотирьох тисяч років. На всьому її протязі серце людини не втомлювалося збагачувати людські взаємини й удосконалювати їх.
Однією з найбільших цінностей людини є любов. Саме в ній відкривається нескінченна цінність людської особистості, радість применшення себе заради того, кого кохаєш, радість продовження себе. Усе це втілилося в такому соціальному інституті як родина, сім’я.
У різні часи в різних народів існували різні погляди на родину, своє місце в ній, місце родини в суспільстві, з'являлося щось нове, але разом з тим вона залишалася, по суті, унікальним засобом збагаченням живої людської душі, яка постійно перебуває у пошуку, розвивається. Ідеальна родина немислима без любові. Любов – це тепло, ніжність, радість. Це головна рушійна сила розвитку людства, те заради чого існуємо всі ми, те що спонукає людину до нерозважливо–героїчних учинків.
Не варто прагнути до загальних канонів сімейного благополуччя: є різні типи людей, різні традиції і вдачі, і те, що підходить одним, зовсім не підходить іншим. Але кожна людина чекає від свого шлюбу якихось позитивних змін у своєму житті.
По–перше, родина – це соціально–правовий інститут, що перебуває під захистом держави. Штамп у паспорті, спільна особиста власність, право на спадкування тощо.
По–друге, родина – це соціально–культурний інститут. Вона створена для дуже важливої потреби людини в самоствердженні, тобто в повазі з боку оточуючих.
По–третє, родина – це мала соціальна група, основний соціальний осередок суспільства. Особлива форма співдружності чоловіка і жінки для повноцінного відтворення наступного покоління.
Філософи і соціологи не раз порушували питання про кризу інституту родини, пророкували навіть її зникнення в майбутньому. Змінилася структура родини як малої соціальної групи: родини зменшилися, з'явилося чимало родин, що сформувалися після повторного шлюбу, неповних родин. Але шлюб як і раніше має високий престиж, люди не хочуть жити самотньо. Важливої залишається виховна функція родини, однією з основних є і рекреаційна функція родини, тобто взаємодопомога, підтримка здоров'я, організація відпочинку і дозвілля. Не змінюється одна з основних функцій родини репродуктивна, тобто функція продовження роду. Таким чином, ніщо і ніхто не може замінити функцій родини.
Серед українців та інших народів світу до 20–30–х рр XX ст. ши­роко зберігалися й побутували вірування про таємничий зв'язок ще нена­родженої дитини з вчинками вагітної жінки. Жінка є заручницею здоров'я як фізичного, так і психічного для цілих поколінь. Наші пращури здав­на добре розуміли, що майбутня мама повинна піклуватися про своє здоров'я, бо це – запорука народження здорового малюка. Вагітну жінку намагалися уберегти від нервування, переляку, сварки. Для забезпечення здорового спадкоємця старші жінки ретельно слідкували, щоб майбутня мати (а часом і батько) дотримувались усіх табу, пов'язаних з вагітністю. Майбутній матері заборонялося шити у свята й неділю, щоб „не зашити ди­тині очі”; наказували жінці нічого не брати без дозволу, аби дитина не ста­ла злодієм; не дивитись на пожежу, щоб не було червоних плям на личку, тощо. Біля новонародженої дитини читали з требника молитву, в якій про­сили Бога „зберегти її від ревнощів, заздрощів та від ока лихого”. Перев'я­зуючи пуповину, дитину благословляли: „Нехай Бог пошле тобі щастя, здо­ров'я многії літа”. Народження дитини та, власне, й всі роки життя люди­ни оповиті цілою магічною системою, що мали приносити й зберігати здо­ров'я, силу. Ми можемо вірити, чи насмішкувато сприймати напівзабуті прикмети, проте вони чи не найкраще відображають те, з якою обережністю, трепетною ніжністю ставились наші предки до життя людини, до всього, що пов'язане з сім'єю й продовженням роду.
Стародавні римляни вважали, що домашнє вогнище охороняють добрі духи – пенати. І свято вірили, що саме вони не впускають у дім розбрат, сварку, оберігають його стіни від зла. Сучасні фахівці підтверджують: справді, існує певний психологічний простір, що робить домівку затиш­ною, комфортною; туди тягнуться гості, друзі. І створити такий сприятли­вий простір може і мусить кожна родина.
Що називають сімейним благополуччям? Які сім'ї можна віднести до благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В. Сухомлинський зазначав, що в такій сім'ї батько і мати живуть у злагоді, між ними панують злагода, взаємна повага, почуттєва спорідненість, розуміння найтонших відтінків настрою один одного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини утверджується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю дитячу віру слід берегти.
Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага між усіма її членами, здорова морально психологічна атмосфера, спільність поглядів на різні сфери людського життя, врахування душевних переживань, інтересів кожного, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, усвідомлення власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.
На жаль, найчастіше молоде подружжя не вміє правильно спілкуватися не лише з дітьми, а й одне з одним. У місті, де багато молоді – студентів, робітників, службовців, – пари створюються досить легко. Проте так само легко вони і розпадаються: кількість розлучень приблизно дорівнює кількості пошлюблених. Однак більшість людей згодом все–таки беруть повторні шлюби. Отож, не зневірилися в самому інституті шлюбу, їх просто не влаш­товували стосунки, що склалися в колишній сім'ї.
Основними причинами розлучень дослідники найчастіше називають постійні конфлікти з будь–якого приводу, небажання партнера йти на поступки, над­мірну вимогливість, невміння знайти спільну мову, порозумітися... Інколи подружжя не можуть навіть пояснити причину розриву, лише повторюють: „Мені з ним (із нею) незатишно!” На думку психологів, це – серйозний аргумент. У сім'ї кожен має почуватися комфортно. І рівень затишку, до речі, не залежить ні від квадратних метрів помешкання, ні від висоти його стелі, наявності євроремонту, побу­тової техніки та інших атрибутів статку. Набагато важливіший душевний комфорт. А це насамперед – теплий, м'який, здоровий морально–психологічний клімат. Нині, зовнішній світ і без того досить напружений. Щодня на роботі, на вулиці, у чергах, переповненому транспорті нас підстерігають різні стреси. А якщо й у рідній домівці на нас чекає нова порція докорів, сварок – нервова система просто не витримує. Сім'я багато в чому вико­нує ще й психотерапевтичну функцію: насамперед це місце, де можна роз­слабитися, стати самим собою, де уважно вислухають і допоможуть. Тут цінується твоя індивідуальність, відомі твої звички; близькі знають, що може тебе зас­мутити, а що приємно потішити: взаєморозуміння наступає із напівслова, чи навіть без слів.
Мабуть, одна з найсерйозніших проблем молодих – невміння спілку­ватися в сім'ї. На роботі вони контролюють себе, намагаються справи приємне враження, а ось удома зриваються через будь–якої дрібниці.
Вже помічено, що в дружніх сім'ях похвала, комплімент, подяка зву­чать частіше, ніж осуд, закид. Не можна неакуратному постійно нагадувати, що він неакуратний, егоїстові що він егоїст тощо. Користі це дає мало, лише зростає напруга у стосунках. Після чергової порції моралізаторства зали­шається відчуженість, і кожен новий конфлікт посилює її. Набагато розум­ніше поставитися до якихось слабкостей домочадців поблажливо або прос­то з гумором. Жарти, сміх дуже скрашують життя, допомагають уникнути конфлікту.
Психологи вважають, що у благополучних сім'ях є своя, особлива мова. Най­частіше вона є своєрідним ключем до приємних спогадів. А щоб таких спогадів було більше, варто частіше влаштовувати спільні поїздки, свята, зберігати листи, фотографії, дитячі малюнки, подарунки. Саме ці нюанси створюють особливий психологічний клімат, який допомагає три­мати сімейний корабель на плаву.
Одна з найболючіших проблем нашого суспільства – покинуті діти. Відвідини дитячого будинку зачеплять за живе і найбільш товстошкірого та цинічного. Коли переступаєш поріг цього закладу, він, на перший погляд, нічим не відрізняється від звичайного дитячого садочка: так само пахне молочною кашею, такі ж ліжечка й іграшки, на стінах – малюнки. Проте подібність зникає, коли бачній очі дітей. Вони сповнені смутку й марного чекання: увечері батьки не заберуть їх додому їм не співатимуть колискових, не цілуватимуть на ніч. Одяг обов'язково позначений штампом держустанови, в якій вони живуть. І не велика вина та біда держави, що на більшості з них дітей тавро нічийності залишиться довічно. У багатьох вихованців дит­будинку життя складається неблагополучно, часто вони стають безпри­тульними й малолітніми злочинцями. Однак, поки що у цих малюків є шанс, що їх усиновлять, і вони матимуть родину, дім, люблячих батьків.
Сімейний ідеал XIX ст.: чоловік, схожий на П'єра Безухова, дружина справжня Наташа Ростова, а дітей – щонайменше двоє.
Нині двоє дітей у нашій країні – розкіш, троє – розкіш, яку не можна собі дозволити, а четверо – просто фантастика. Іноді, щоправда, ми дові­дуємося, що є героїчні сім'ї, в яких п'ятеро (!) чи шестеро (!) дітей, але на­віть не уявляємо собі, як можна їх прогодувати й поставити на ноги, не будучи скромних розмірів олігархом і не маючи нічого спільного з тіньовою економікою.
Як наслідок маємо тенденцію до стрімкого зменшення кількості населення України. Якщо на початку дев’яностих воно перевищувало 52 мільйони, то станом на 1 лютого 2007 р. – скоротилася до 46, 5 млн. осіб. 
На жаль, XIX ст. не повернеш, і його сімейного ідеалу не воскресиш. Нам лише доводиться читати дослідження спеціалістів про нації Європи з їхньою низькою народжува­ністю й катастрофічним старінням та про народи Сходу, які різко молод­шають і в яких із народжуваністю все гаразд.
Хочеться вірити, що життя згодом саме визначить: що стане гарною традицією, а що відійде у минуле. Однак, слід зауважити, що на­ше життя має нові ознаки, змінюються наші звички, свідомість, відбувається переосмислення цінностей. Економічні труднощі перехідного періоду ускладнюють за­безпечення належною рівня життя сімей. Це позначається на народжува­ності в цілому. Фахівці стверджують, що у світі змінюється сама природа подружнього життя, дедалі більше пар живуть нарізно, тобто чоловік та жінка працюють і живуть у різних містах, все менше часу проводячи разом, з'яви­лись нові поняття: студентський, громадянський шлюб...
Життя створює проблеми, а вирішувати їх їдуть за кордон... Скільки вже маємо прикладів, коли хтось із батьків виїжджає на заробітки, і все га­разд. З'являються гроші на прожиття, купівлю квартири чи то на оплату навчання дитини, на інші сімейні потреби. Та й, прилучившись до цивілі­зації, інших благ, відчувши „дух свободи”, наші люди стають актив­нішими та впевненішими у собі. Ніби то не так уже й зле це виглядає у по­єднанні зі значним зростанням добробуту сім'ї. Проте педагоги, лі­карі, особливо психологи одностайно заявляють: немає жодної дитини, хай то буде немовля чи вже підліток, на кому тривала відсутність бодай одного з бать­ків не позначилася б негативно.
На жаль, поки що наша держава не досить серйозно ставиться до цієї проблеми. Донедавна взагалі не існувало офіційних статистичних даних про виїзд на заробітки. Та й нині наводяться різні цифри, що ґрунтуються пе­реважно на версії: одна бабця сказала... Стверджується, що кордон України у пошуках заробітку перетнуло 7–8 млн наших співвітчизників.
Дитину в будь–якому віці, але особливо в молодшому, не можна відлу­чати від матері. Вона пов'язана з нею невидимою пуповиною, так само, як в утробі була пов'язана пуповиною реальною. Психологи стверджують, що дитину до семирічного віку взагалі не можна розлучати з матір'ю навіть на кілька днів. Такий розрив завдає непоправної шкоди малюкові.
Відшукати ідеальну сім'ю в державі – мабуть нереально. Кожна родина на своєму шляху хоча б раз зіштовхувалася з якимись проблемами. Добре, коли негаразди вдається вирішити по–любовно, між подружжям, дітьми, рідними. А якщо члени сім'ї не находять порозуміння між собою? У такому випадку залишається єдиний вихід – звернення до соціальної служби.
Соціальна робота із сім'ями займає провідне місце в діяльності центрів соціальних служб для молоді. І це цілком закономірно, адже багато соціально–психоло­гічних проблем детерміновані неблагополуччям у сім'ї.
Упродовж 90–х років багато сімей в Україні не змогли пристосуватися до нових соціально–економічних умов, що спричинило появу низки проблем, ви­рішення яких потребує від держави вжиття заходів щодо запровадження системи соціального захисту родини, створення належних матеріально–по­бутових та морально–психологічних умов розвитку, захищеності кожного її члена. За напрямом „Соціальна робота з сім'ями, у тому числі жіночою мо­лоддю, дітьми–сиротами. дітьми–інвалідами, сприяння їх творчому розвит­ку та організація їх змістовного дозвілля, відпочинку та оздоровлення” роз­роблено 820 програм. Реалізація кожної з них передбачає цінний комп­лекс заходів. Загалом структуру соціальної роботи у цьому напрямі можна поділити на такі блоки: підготовка молоді до сімейного життя; робота з різними категоріями сімей спрямована на стабілізацію сімейних стосунків; допо­мога батькам у вихованні дітей; соціальна робота з малозабезпеченими та багатодітними сім'ями; сприяння соціальному становленню дітей–сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, сприяння творчому розвит­ку дітей та молоді; організація їх змістовного дозвілля та оздоровлення; соціальний захист жіночої молоді; сприяння соціальній адаптації та інте­грації в суспільстві дітей та молоді з функціональними обмеженнями.
Проте якою компетентною не була б державна соціальна служба, якими б не прекрасними словами соціальні працівники не налаштовували на сімейний лад – долати труднощі у сім'ї повинна навчитися сама сім'я!
В Преамбули до Конвенції ООН про права дитини говориться, що саме сім'ї мають бути надані необхідні захист і сприяння у тому, щоб вона могла повністю взяти на себе виконання обов'язків покладених на неї суспільством.
Започаткований в 1993 р. Генеральною Асамблеєю ООН Міжнарод­ний день сім'ї починають відзначати і в нашій країні. І дуже хотілося б, щоб цей день став особливим святом, оскільки українці споконвіків славилися міц­ним сімейним устроєм, багатодітністю, духовною єдністю поколінь, пова­гою до батьків та до жінки–матері, гостинністю і працелюбністю.

ЛІТЕРАТУРА

Сімейний кодекс України: Прийнятий 10 січ. 2002 р. № 2947 // Голос України. – 2002. – 26 лют. – С.8–15; Урядовий кур’єр. – 2002. – 6 берез. (Орієнтир. – С. 5–12); Офіційний вісник України. – 2002. – № 7. – С. 1.
Бикова О. Ю. Укладення шлюбу за Сімейним кодексом України // Держава і право. – К., 2004. – Вип.23: Юридичні і політичні науки. – С.297–303.
Пустельник Л. Новий сімейний кодекс: сім’я створюється не на небесах і не в рагсі // Слово Просвіти. – 2003. – 15–21 січ. – С.3.
Харитонов Є. Новий Сімейний кодекс України: перехрестя правових традицій // Юрид. Україна. – 2003. – № 1. – С.54–58.
Браун–Ґалковська М. Домашня психологія: Подружжя, діти, родина. – 2–е вид., випр. і допов. – Л., 2005. – 219
Гоцуєнко Н. Сім’я у світовому вимірі: український вибір // Дзеркало тижня. – 2006. – 20–26 трав. – С.22.
Снігур Л. А. Сім'я як осередок зміцнення української державності: психологічні механізми // Проблеми загальної та педагогічної психології. – К., 2004. – Т.6, вип.7. – С.288–297.
Картер Р. Опіка над дітьми: сім’я і держава: Вплив інституційної форми виховання на розвиток дітей: Пер. з англ. / Childhood. – К., 2005. – 88 с.: табл., іл
Биддалф С., Биддалф, Ш. Счастливая семья: как сберечь свои чувства. – Х., 2005. – 238 с.: ил.

 

За матеріалами Національної Парламентської бібліотеки України.

http://www.nplu.kiev.ua/ua/events/calendar/2008/text/may/Den_sim.htm

Переглядів: 1934 | Додав: ГЕТЬМАН | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Календар новин
«  Червень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Поиск
Друзі сайту
    

 


Інтернет-радіо "Просфора":

"Відродимо Запорізьку Січ"!
 

 Відродимо Запорізьку Січ!  

Українські предки знали Заратустру?!

Частина українських предків знала Заратустру?!

 
  
  ЩЕ МАТЕРІАЛИ ПРО РУСИНІВ-КОЗАКІВ-УКРАЇНЦІВ..:
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz